 Проблеми, які
виникають на вітчизняних теренах з дотриманням авторських прав, на жаль, не нові.
Україна за роки незалежності не змогла вирішити питання захисту прав
інтелектуальної власності у відповідності до загальноприйнятих (європейських)
правових норм. В цілому цією проблемою переймаються більшість країн світу,
особливої уваги їй надають у Європейському Союзі та США. З огляду на щорічне
збільшення інтернет-аудиторії, проблема захисту авторських та суміжних прав не
втрачає своєї гостроти. Так, наприклад, середня відстань між прем’єрою фільму в
кінотеатрах та появою його піратської копії в Інтернеті постійно скорочується.
Якщо у 2012 р. вона становила 14,5 днів, то у 2013 вона склала 9 днів. Станом
на вересень 2013 року найбільша кількість користувачів піратського контенту в
світі – це користувачі торрент сайтів – 62,1 %, он-лайн відео сайтів (Streaming
video) – 17,4 %, сайти, з яких можливо безпосередньо скачати піратські копії
фільмів (Direct download) становлять 14,1 %. Простір, де присутні прояви
інтернет-піратства, постійно зростає. Кожна країна намагається створити дієві
механізми захисту авторських та суміжних прав. На сьогодні діючі законодавчі
акти та розроблені законопроекти – Директива ЄС «Про електронну комерцію» №
2000/31/ЕС від 08.06.2000 р.; Закон HADOPI, Франція, 2009 р.; Digital Millennium
Copyright Act (DMCA), США, 1998 р.; SOPA (Stop Online Piracy Act), який
знаходиться на розгляді в Палаті Представників США з 26.10.2011 р.; ACTA – The
Anti-Counterfeiting Trade Agreement – становлять серйозне підґрунтя для
ефективної боротьби з незаконним використанням продуктів інтелектуальної
власності.
У вітчизняних
реаліях невирішеними залишаються чимало проблем. Показовим в цьому сенсі є той
факт, що за період з грудня 2011 р., до січня нинішнього року було декілька
спроб внести зміни до діючого Закону України «Про авторське право і суміжні
права» та інших законодавчих актів, але всі – безрезультатні. Причиною
повернення знову до цього питання послужила першість України у списку
інтелектуальних піратів у щорічному «Спеціальному звіті 301», що представлений
Торговим представництвом США (USTR). Фахівці стверджують, що Україна очолила
список «заслужено» і йшла до цього не один рік, в т. ч. за масштабами
використання неліцензійного комп’ютерного забезпечення. Тому, на думку посла
США в Україні Джеффрі Пайетта, Україні необхідно зосередити свою увагу на
захисті прав інтелектуальної власності, як кроці, що допоможе підвищити її
конкурентоспроможність на зовнішніх ринках і сприятиме притоку інвестицій.
Водночас намагання
законодавців покращити ситуацію з дотриманням авторських прав в Україні були сприйняті
громадськістю неоднозначно.
Актуальність заявленої теми у
загальнодержавному масштабі не викликає сумнівів. Так, за даними МВС за останні
10 років наші громадяни стали частіше звертатись з приводу порушення авторських
чи суміжних прав. Прослідковується чітка тенденція до зростання кількості таких
звернень. Так, наприклад, 2002 р. – 191 злочин у зазначеній сфері, 2006 р. –
393; 2007 р. – 744. Звичайно, реальна кількість порушень, швидше за все, більша
в рази, основна причина відсутності об’єктивних даних – небажання
співвітчизників звертатись з повідомленнями про такі злочини до правоохоронних
органів чи суду. Переважна більшість звернень стосуються претензій та
спростування, бо порушення в інтернеті важко піддаються фіксації. До того ж, доведення
своєї правоти – це значна витрата часу та коштів. Довести своє авторство в суді
дуже складно – зазначає юрист, спеціаліст з авторських та суміжних прав Клим
Братковський. Найчастіше порушується авторське право при використанні фото та
відеоматеріалів, розповсюдження комп’ютерних програм, музики. Величезною
проблемою, за словами К. Братковського, є випадки колективного управління
авторськими правами, коли зазвичай навіть сам автор не знає, що його правами
управляють і отримують за це гроші. Одночасно максимум, чим ризикує порушник
авторських прав – сплата штрафу – констатує М. Сосновський, керівник ГО «Всеукраїнська
Ліга Авторів».
У коментарі онлайн-виданню
AIN.UA, П. Миколюк, директор юридичної фірми «Виндекс» озвучив думку, що одна з
основних проблем в Україні – вкрай низький рівень культури споживання
легального контенту. «Попит на нелегальний контент є в усіх країнах світу, але
там абсолютно чітко люди розуміють, що це порушення, і за це рано чи пізно
доведеться відповідати», – зауважує експерт.
Обговорюючи питання
внесення змін у відповідні законодавчі акти, ще в лютому 2012 р. заступник
голови правління Інтернет Асоціації України, президент холдингу Internet Invest
Group О. Ольшанський зазначав, що з імплементацією пропонованих законодавчих
новацій найголовніша проблема – проблема захисту прав споживача не вирішиться.
Хоча водночас посилиться можливість кримінального переслідування незаконних
споживачів інтелектуальної власності. Акцентуючи увагу на недосконалості
пропонованих змін, експерт наводив приклад Німеччини, коли правовласникам стало
вигідно закачувати власний контент у торент, потім прослідковувати хто його
незаконно викачав, та подавати до суду, заробляючи на цьому значно більше, ніж
на легальному розповсюдженні контенту.
У вересні 2013 р.
Інтернет Асоціація України (ІнАУ) у листах до Міністра освіти і науки України
Д. Табачника та Голови Державної служби інтелектуальної власності України М.
Ковіні, зокрема, зазначала, що можливість блокування провайдером доступу до
сайту, на якому начебто порушуються авторські (АП) або суміжні права (СП),
порушує низку правових норм у чинних законодавчих актах, серед них такі:
порушення норм Конституції
України, якими регламентована презумпція невинуватості – особа
вважається невинуватою у вчиненні протиправного діяння, доки її вину не буде
доведено в законному порядку і встановлено судове рішення; порушення презумпції
авторства, передбаченої ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні і
суміжні права»; порушення прав споживачів на належну якість послуги та обслуговування,
передбачені ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» та права
споживача телекомунікаційних послуг на вільний доступ до таких послуг, їх своєчасне
і якісне одержання (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації», оскільки
на практиці, блокування доступу до відповідних об’єктів АП і (або) СП на
веб-сайті, фізично буде означати відключення кінцевого обладнання абонента за
наявності мінімальних підстав порушення АП і (або) СП в мережі Інтернет.
Також порушується ст.
361 КПК України "втручання в роботу телекомунікаційних мереж" – оскільки термін «блокування
доступу» не узгоджуються з діючою редакцією Закону України «Про телекомунікації»
та дозволяє неоднозначне тлумачення і може використовуватись, в тому числі як
втручання в телекомунікаційні мережі. Окрім цього важливо, що доведеність факту
наявності або відсутності правопорушення не має ніякого значення, бо достатньо
лише заяви про виявлення такого порушення.
Голова правління
Інтернет Асоціації України Т. Попова переконана, що реєстрація онлайн-ЗМІ має
бути обов’язковою лише для державних сайтів, водночас для комерційних така
реєстрація повинна бути добровільною. Обговорююючи запропонований Державною
службою інтелектуальної власності України законопроект «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів щодо захисту авторського права і суміжних прав у
мережі Інтернет», який 16.01.2014 прийнятий Верховною Радою України як закон, а
Т. Попова застерігала від надання права провайдеру блокувати IP-адресу, він
(провайдер) може блокувати лише конкретну сторінку (URL). Сторінку може
заблокувати лише власник ресурсу, або той хто має доступ до обладнання.
За словами Д.
Гадомського, партнера практики IT і медіа права АТ «Юскутум», масштаби проблеми
дещо перебільшені. «Проблема «піратства» вигадана. Бізнес, який не зміг
адаптуватися до появи інтернету, намагається заборонними методами вирішити ті
питання, які слід вирішувати методами ринковими», – каже адвокат.
Ефективність
боротьби з порушеннями авторського права в інтернет-мережі може бути достатньо
високою лише за умови створення в Україні «Реєстру авторських та суміжних прав».
Сама наявність реєстру знімала б усі питання з визначенням того, кому належать
авторські права на той чи інший продукт. На сьогодні є великі сумніви, що у нас
створять такий реєстр, бо це додаткові витрати з бюджету країни, – стверджує
управляючий партнер ЮК «Юскутум» А. Афян.
Про недосконалість ухваленого
документу йде мова у «Відкритому листі-зверненні ГО «Вікімедіа Україна» з
приводу законодавчих змін щодо блокування веб-сайтів на підставі заяв про
порушення авторських прав». Автори звернення переконані, що блокування доступу
до веб-сайту без необхідності доведення своїх авторських прав у суді порушує
перш за все принцип презумпції невинуватості. Порушується також конституційне
право кожного громадянина вільно збирати, зберігати, використовувати і
поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Тим
більше, що зазначена інформація може поширюватись з навчальною чи науковою
метою, або для того, щоб запобігти правопорушенням. Окрім цього фахівці
переконані, що недостатня обізнаність у законодавстві про авторське право,
зокрема про вільні ліцензії, створить загрозу неправомірного блокування
веб-сайту. У законі недосконало виписано і низку понять, наприклад поняття «власника
веб-сайту». Неоднозначність полягає в тому, що наприклад вільна енциклопедія «Вікіпедія»
в україномовному сегменті має 200 тис. зареєстрованих користувачів. За таких
умов не відомо, які критерії визначення того, хто є власником цього веб-сайту.
До того ж її адміністратори, редактори і волонтери працюють на добровільних
засадах. Окрім цього не можна виключити можливість здійснення тиску на
адміністраторів та редакторів сайту з боку зацікавлених осіб з метою вилучення
невигідної їм інформації.
Наприкінці 2013 р.
громадські організації сфери інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ)
оприлюднили звернення до влади та суспільства вцілому з вимогою не чинити
адмінтиск на зазначену сферу та забезпечити вільний доступ громадян до мережі Інтернет.
Під зверненням підписалися: Інтернет Асоціація україни (ІнАУ), Комісія УСПП з
питань наук і ІТ, Асоціація підприємств інформаційних технологій України
(АПІТУ), Українська асоціація фахівців інформаційних технологій (УАФІТ),
Громадська організація «Інститут інформаційного суспільства», Громадська
організація «Вікімедіа Україна», «Спілка кабельного телебачення України».
Автори звернення вимагали відміни надмірного ліцензування ринку
телекомунікацій, оголошення мараторію на прийняття законів та інших
регуляторних актів які перешкоджають вільному доступу громадян до мережі
Інтернет. У зверненні містились вимога заборони на вилучення серверів та комп’ютерної
техніки з боку правоохоронних та контролюючих органів; створення умов для
розвитку національного контенту через податкові пільги та надання кредитів
компаніям які виробляють національний контент; вимога розробки Державної
програми для створення електронного репозитарію національного надбання
(живопис, скульптура, кінематографія, тощо); збільшення держзамовлення на
підготовку ІТ-фахівців. Згадані вище громадські організації заявили також про
формування «чорного списку» посадових осіб, які перешкоджають вільному доступу
громадян до мережі Інтернет.
Викладений вище
матеріал дозволяє зробити певні узагальнення. Зміни у нинішнє вітчизняне
законодавство видаються досить дискусійними та не мають сьогодні схвальної
оцінки перш за все у громадськості. Як бачимо вони порушують низку діючих
законів та створюють правову колізію з іншими правовими та регуляторними актами.
Найголовніше, що переважна більшість експертів переконана – нинішні законодавчі
зміни можуть бути використані для тиску органами державної влади на
інформаційні агентства, негативно вплинуть на формування вітчизняного
інформаційного простору, впливатимуть та обмежуватимуть право громадян на
доступ до інформації. Спроби держави контролювати інтернет-спільноту не
асоціюються з демократичною правовою державою. До того ж, існуюча редакція
законодавчих змін не дає відповіді на питання, де знайти кошти на забезпечення
відповідної кількості працівників, які б приймали заяви та займалися веденням
кореспонденції між суб’єктами авторського права та власниками сайтів; на
ведення реєстру сайтів, які порушують законодавство про авторське право та
суміжні права. Проте, ініціатива Державної служби інтелектуальної власності
України позитивна самим фактом її існування, тим більше, що за даними, які
оприлюднили США у 2013 р., Україна входить до трійки найбільших піратських
країн поряд з Росією та Китаєм. Проте на сьогодні, в такій редакції, документ може
мати більше негативних наслідків, ніж позитивних За матеріалами сайтів: AIN (http://ain.ua),
http://www.inau.org.ua, http://www.intelvlas.com.ua, http://uk.wikipedia.org, http://apo.kiev.ua,
http://sud.ua, http://7days-ua.com
|